Закон України "Про Національну поліцію" — RP-закони BOGEMA RP

ЗАКОН УКРАЇНИ Про Національну Поліцію

Чинний, поточна редакція – від 19.07.25

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Національна поліція України

1. Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
2. Діяльність поліції спрямовується та координується через Голову комітету внутрішніх справ.

Стаття 2. Завдання поліції

1. Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах:
   1. забезпечення публічної безпеки і порядку;
   2. охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави;
   3. протидії злочинності;
   4. надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Стаття 3. Правова основа діяльності поліції

1. У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, цим та іншими законами України, а також виданими відповідно до них актами комітету внутрішніх справ, іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 4. Використання найменування та ознак належності до поліції

1. Ознаками належності до поліції є символіка поліції, однострій поліцейських, спеціальні звання, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.

Розділ II. ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛІЦІЇ

Стаття 5. Верховенство права

1. Поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Стаття 6. Дотримання прав і свобод людини

1. Під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.
2. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
3. Поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
4. У діяльності поліції забороняються будь-які привілеї чи обмеження за кольором шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання або іншими ознаками.

Стаття 7. Законність

1. Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
2. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази.
3. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції та закону.

Стаття 8. Відкритість та прозорість

1. Поліція здійснює свою діяльність на засадах відкритості та прозорості, окрім випадків визначених законами.
2. Поліція забезпечує інформування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також громадськості про свою діяльність у сфері охорони та захисту прав і свобод людини, протидії злочинності, забезпечення публічної безпеки і порядку.

Розділ III. СИСТЕМА ПОЛІЦІЇ ТА СТАТУС ПОЛІЦЕЙСЬКИХ

Стаття 9. Загальна система поліції

1. Систему поліції складають:
   1. територіальний орган - міська поліція;
   2. територіальний орган - обласна поліція.
2. У складі поліції функціонують:
   1. головне управління;
   2. кримінальна поліція;
   3. патрульна поліція;
   4. департамент внутрішньої безпеки;
   5. відділ з питань запобігання і виявлення корупції;
   6. корпус оперативно-раптової дії.
3. Положення про відповідний територіальний орган Національної поліції приймається, змінюється керівником відповідної поліції з подальшим його погодженням із головою комітету внутрішніх справ. Положення про відповідний територіальний орган Національної поліції може мати більш розширений перелік повноважень відповідного підрозділу або певної посади, але за умови що він відповідає Конституції України, а також цьому та іншим законам України.

Стаття 10. Територіальна юрисдикція

1. Територіальна юрисдикція міської та обласної поліції, визначена в додатку 1.
2. Поліція має виключне право на здійснення службової діяльності (патрулювання, реагування на виклики, слідчі дії тощо) в межах своєї юрисдикції, крім випадків, передбачених цією статтею.
3. Здійснення службових обов’язків не в межах своєї територіальної юрисдикції допускається у разі:
   1. проведення патрулювання, але за умови надання згоди керівництвом тієї поліції в межах територіальної юрисдикції якої буде здійснюватися патрулювання;
   2. нехватка або відсутність кадрів в поліції для здійснення службової діяльності дозволяє іншому територіальному органу поліції виконувати службові обовʼязки не в межах своєї територіальної юрисдикції;
   3. спільне патрулювання або проведення спеціальної операції;
   4. якщо правопорушення було вчинено на територіальній юрисдикції однієї поліції, її працівники мають право переслідувати особу на території іншої поліції. У разі затримання особи за межами своєї території, поліція зобов’язана доставити затриманого до підрозділу, що відповідає за юрисдикцію, де було скоєно злочин.
4. Недотримання працівниками поліції територіальної юрисдикції може потягнути за собою дисциплінарну відповідальність.

Стаття 11. Основні повноваження голови комітету внутрішніх справ у відносинах з поліцією

1. Голова комітету внутрішніх справ України:
   1. забезпечує формування державної політики у сфері забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони та захисту прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, а також контролює діяльність поліції;
   2. забезпечує нормативно-правове регулювання діяльності поліції, погоджує та приймає підзаконні нормативно-правові акти;
   3. приймає рішення про розподіл бюджетних коштів, головним розпорядником яких є комітет внутрішніх справ;
   4. має право виносити рекомендації щодо звільнення або пониження у званні співробітника поліції;
   5. призупиняти дію службових обов’язків поліцейського на час розслідування (тимчасове усунення);
   6. контроль за виконанням рішень, прийнятих щодо співробітника поліції;
   7. надання рекомендацій щодо дисциплінарних заходів;
   8. прийняття в межах законодавства наказів, розпоряджень, які є обов’язковими для осіб, кому вони адресуються.

Стаття 12. Основні обов’язки поліцейського

1. Поліцейський зобовʼязаний:
   1. неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції;
   2. професійно виконувати свої службові обов’язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов’язків, наказів керівництва;
   3. поважати і не порушувати прав і свобод людини;
   4. зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків;
   5. надавати невідкладну допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень;
2. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов’язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
3. Звертаючись до особи, або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією, не випускаючи його з рук.

Стаття 13. Однострій поліцейських

1. Поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно.
2. На однострої поліцейського розміщується спеціальний жетон.
3. Поліцейський, який виконує службові обов’язки в цивільному одязі, зобов’язаний завжди мати при собі посвідчення, крім випадків, коли його наявність перешкоджає проведенню оперативно-розшукових заходів, негласних слідчих (розшукових) дій, виконанню завдань в умовах режиму секретності, або здійсненню заходів із забезпечення безпеки осіб.

Розділ IV. ДОБІР НА ПОСАДУ ПОЛІЦЕЙСЬКОГО

Стаття 14. Присяга поліцейського

1. Особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім’я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов’язки".

Стаття 15. Керівник національної поліції

1. Безпосереднє керівництво поліцією здійснює керівник поліції.
2. Керівник обирається з числа співробітників відповідної поліції шляхом голосування. Призначення на посаду здійснюється протягом 24 годин з моменту обрання особи головою комітету внутрішніх справ шляхом видання наказу.
3. Керівник Національної поліції повинен відповідати вимогам для вступу на посаду поліцейського, а також мати диплом категорії Р3.
4. Керівник поліції може мати не більше трьох заступників. Заступники призначаються та звільняються наказом керівника поліції.

Стаття 16. Поліцейський

1. Поліцейським є громадянин України, який проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
2. Поліцейський має службове посвідчення та спеціальний жетон.
3. Вимоги для вступу на посаду поліцейського:
   1. проживати в області щонайменше 3 роки;
   2. диплом категорії P1;
   3. достатня фізична підготовка;
   4. медична картка;
   5. посвідчення водія;
   6. дозвіл на носіння, зберігання, використання зброї.

Стаття 17. Призначення на посаду поліцейського

1. Призначення на посаду поліцейського відбувається шляхом проведення співбесіди працівником поліції, який уповноважений керівником щодо проведення співбесід та призначення на посаду.
2. Під час проведення співбесіди працівник поліції перевіряє відповідність вимогам визначених в частині 3 статті 16, а також обмеження, визначені в частині 2 статті 20. Під час співбесіди кандидат на вступ до Національної поліції перевіряється на базове знання законодавчої бази та фізичну підготовку.
3. Працівник поліції, який уповноважений керівником щодо проведення співбесід та призначення на посаду, не має права на основі особистої неприязні, дискримінації або з інших злісних мотивів не призначити на посаду поліцейського особу, яка пройшла співбесіду та відповідає встановленим цим Законом вимогам.

Стаття 18. Підвищення в званні

1. Підвищення в званні відбувається уповноваженою особою в порядку визначеному Положенням про відповідний територіальний орган Національної поліції.

Стаття 19. Набір в лави поліції

1. Вступ відбувається за оголошенням відповідної поліції про набір до лав поліції.
2. Вступ може відбуватися поза цим оголошенням у випадку нехватки кадрів.

Розділ V. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОХОДЖЕННЯ СЛУЖБИ В ПОЛІЦІЇ

Стаття 20. Служба в поліції

1. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Поліцейські проходять службу в міській або обласній поліції.

Стаття 21. Обмеження, пов’язані зі службою в поліції

1. На поліцейських поширюється лише ті обмеження, які визначені цим Законом.
2. Не може бути прийнятим на службу в поліцію:
   1. особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою;
   2. особа, яка має непогашену судимість;
   3. особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції;
   4. особа, яка не відповідає вимогам для вступу;
   5. особа, яка має звʼязки з кримінальними угрупуваннями.

Стаття 22. Гарантії професійної діяльності поліцейського

1. Поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави.
2. Законні вимоги поліцейського є обов’язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
3. Поліцейський під час виконання покладених на нього обов’язків підпорядковується тільки своєму безпосередньому та прямому керівнику, окрім випадків, визначених законодавством.
4. Ніхто не має права покласти на поліцейського виконання обов’язків, не визначених законом.
5. Втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Стаття 23. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов’язків

1. Поліцейський, у тому числі керівник та його заступник, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов’язків шляхом прийняття наказу про відсторонення.
2. Відсторонення поліцейського від виконання службових обовʼязків здійснює керівник або заступник керівника поліції. Відсторонення керівника або заступника керівника від виконання службових обовʼязків здійснюється головою комітету внутрішніх справ.
3. Поліцейський, щодо якого здійснюється кримінальне провадження, може бути відсторонений від виконання службових обовʼязків.
4. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов’язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов’язків за займаною посадою.
5. Відсторонення припиняється, а поліцейський продовжує виконувати свої службові обовʼязки у разі:
   1. якщо поліцейський внаслідок службового розслідування визнаний невинним;
   2. якщо поліцейський внаслідок службового розслідування був визнаний винним та виконав дисциплінарне покарання;
   3. якщо поліцейський щодо якого було відкрито кримінальне провадження визнаний невинним;
6. Поліцейський, щодо якого здійснювалось кримінальне провадження та визнано винним, несе покарання призначене судом з одночасним звільненням його зі служби.

Стаття 24. Звільнення зі служби в поліції

1. Поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: а) за станом здоров’я (через хворобу) - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; б) через службову невідповідність; в) за власним бажанням; г) у зв’язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); ґ) у зв’язку з наявністю реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб; д) у разі надання особою завідомо неправдивої інформації під час прийняття на службу в поліції; е) вчинення кримінального правопорушення; є) застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
2. Проходження служби в поліції припиняється наказами керівників, яким надано право звільняти зі служби в поліції, у разі смерті (загибелі) поліцейського - на підставі свідоцтва про смерть.

Стаття 25. Робочий час, перерви, оплачувані та не оплачувані відпустки

1. Поліція виконує покладені на неї обовʼязки цілодобово. Робочий час працівника поліції не може перевищувати 8 годин.
2. Поліцейському надається право на відпочинок протягом робочого дня не більше ніж на 2 години. Час протягом якого надається такий відпочинок визначається Положенням про відповідний територіальний орган Національної поліції для кожного територіального органу окремо.
3. Відпустки поділяються на оплачувані та неоплачувані. Оплачувана відпустка надається керівником Національної поліції або його заступником строком на 5 днів за заявою працівника. Неоплачувана відпустка надається строком на 7 днів в порядку визначеному для оплачуваної відпустки.
4. За поважних причин відпустка може бути продовжена на строк не більше 7 днів за заявою працівника без заробітної плати.

Розділ VI. ПОВНОВАЖЕННЯ ПОЛІЦІЇ

Стаття 26. Основні повноваження поліції

1. Поліція відповідно до покладених на неї завдань:
   1. здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень;
   2. виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
   3. здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;
   4. здійснює екстрені комунікації за телефонним номером 102;
   5. здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності;
   6. розшукує осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду;
   7. у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;
   8. доставляє у випадках і порядку, визначених законом, затриманих осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення, та осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
   9. вживає заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку на вулицях, площах, у парках інших публічних місцях;
   10. регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР;
   11. здійснює супроводження транспортних засобів у випадках, визначених законом;
   12. здійснює контроль за дотриманням особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів;
   13. видає ліцензії на використання зброї;
   14. здійснює оперативно-розшукову діяльність відповідно до закону;
   15. вживає заходів для виявлення неправомірного керування транспортними засобами;
   16. здійснює у взаємодії з СБУ, ЗСУ боротьбу з організованою злочинністю;
   17. у випадках, передбачених законом, утримує в ізоляторах тимчасового тримання осіб, затриманих за вчинення кримінальних або адміністративних правопорушень, осіб, стосовно яких як запобіжний захід застосовано тримання під вартою, осіб, підданих адміністративному арешту, а також обвинувачених і засуджених;

Стаття 27. Додаткові повноваження

1. На поліцію покладаються додаткові повноваження цим Законом.
2. У разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України.
3. У випадку, визначеному в частині 2 цієї статті, координацію роботи поліції здійснює Голова обласної ради.

Стаття 28. Підрозділи Національної поліції та їх повноваження

1. Головне управління - це підрозділ Національної поліції, який забезпечує охорону прав і свобод людини, протидію злочинності, підтримання публічного порядку та громадської безпеки на території певної області. Головне управління наділяється наступними повноваженнями:
   1. організація діяльності всіх підрозділів поліції;
   2. видача наказів обов’язкових до виконання;
   3. взаємодія з іншими органами влади;
   4. безпосередня участь у СРД(НСРД), оперативно-розшуковій діяльності тощо;
   5. притягнення до відповідальності осіб, винних у вчиненні правопорушень;
   6. погодження планів щодо проведення спеціальних повноважень;
   7. притягнення до дисциплінарної відповідальності;
   8. будь-які інші повноваження визначені цим Законом для інших підрозділів.
2. Патрульна поліція – це структурний підрозділ Національної поліції України, який відповідає за забезпечення публічної безпеки і порядку, захист прав і свобод громадян, а також безпеку дорожнього руху. Патрульна поліція наділяється наступними повноваженнями:
   1. патрулювання вулиць, громадських місць;
   2. реагування на виклики громадян та оперативні події;
   3. зупинка, перевірка та затримання осіб при наявності законних підстав;
   4. зупинка, перевірка ТЗ при наявності законних підстав;
   5. регулювання дорожнього руху;
   6. притягнення до адміністративної відповідальності та оформлення протоколів;
   7. супровід колони;
   8. участь в спеціальних операціях, поставках.
3. Відділ стратегічних розслідувань- підрозділ Національної поліції України, що займається розслідуванням кримінальних справ, а також аналізом криміногенної ситуації та розробкою стратегій боротьби зі злочинністю. Відділ стратегічних розслідувань наділяється наступними повноваженнями:
   1. виявлення та документування злочинних угруповань;
   2. проведення оперативно-розшукових заходів, СРД(НСРД);
   3. впровадження агентури та контроль за діяльністю кримінальних угрупувань;
   4. зупинка, перевірка та затримання осіб або ТЗ при наявності законних підстав;
   5. притягнення осіб до відповідальності, які є винними у вчиненні правопорушення;
   6. збирання інформації, яка виступає підставою для проведення спеціальних операцій;
   7. прийняття та розгляд заяв від громадян;
   8. участь в спеціальних операціях,поставках;
   9. проведення аналітичної роботи.
4. Корпус оперативно-раптової дії - підрозділи поліції особливого призначення. Корпус оперативно-раптової дії наділяється наступними повноваженнями:
   1. планування, підготовка та проведення спеціальних операцій;
   2. надання підтримки іншим підрозділам при затриманні, штурмі, захисту від теракту тощо;
   3. за наказом керівника поліції або його заступника здійснення захисту певних осіб;
   4. участь в поставках;
   5. забезпечення громадського порядку під час масових заворушень;
   6. проведення навчань для особового складу або надання допомоги в навчанні іншим державним органам.
5. Департамент внутрішньої безпеки - підрозділ Національної поліції України, який займається питаннями внутрішньої безпеки в Національній поліції, зокрема, виявленням та протидією правопорушенням у лавах поліції. Департамент внутрішньої безпеки наділяється наступними повноваженнями:
   1. прийняття та розгляд заяв від громадян;
   2. проведення службових розслідувань;
   3. проведення СРД та НСРД щодо поліцейських відповідного територіального органу;
   4. повноваження ВСР щодо адміністративних та кримінальних правопорушень, вчинених поліцейським; Примітка: якщо ДВБ має достатні підстави вважати, що поліцейський вчинив корупційний злочин, усі наявні матеріали передаються до відділу з питань запобігання і виявлення корупції, який відкриває провадження.
   5. розслідування дисциплінарного проступку;
   6. проведення аналітичної роботи.
   7. за необхідністю надання допомоги у проведенні спеціальних операціях, поставках, затриманнях.
6. Відділ з питань запобігання і виявлення корупції - підрозділ Національної поліції, який відповідає за розробку та реалізацію заходів, спрямованих на запобігання та виявлення корупції. Відділ з питань запобігання і виявлення корупції:
   1. проведення оперативно-розшукових заходів, СРД(НСРД);
   2. зупинка, перевірка та затримання осіб або ТЗ при наявності законних підстав;
   3. розслідування корупційних кримінальних злочинів;
   4. притягнення осіб до відповідальності, які є винними у вчиненні правопорушення;
   5. прийняття та розгляд заяв від громадян;
   6. за необхідністю надання допомоги у проведенні спеціальних операціях, поставках;
   7. проведення аналітичної роботи.
7. Академія - це підрозділ Національної поліції, відповідальний за підготовку кадрів. Академія наділена наступними повноваженнями:
   1. проведення тренувань, курсів та атестацій;
   2. організація практичних та теоретичних навчань;
   3. розробка тестів на знання законів, фізичну та психологічну підготовку.

Розділ VII. ПОЛІЦЕЙСЬКІ ЗАХОДИ

Стаття 29. Вимоги до поліцейського заходу

1. Поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.
2. Поліцейський захід застосовується виключно для виконання повноважень поліції. Обраний поліцейський захід має бути законним, необхідним, пропорційним та ефективним.
3. Обраний поліцейський захід є законним, якщо він визначений законом. Поліцейському заборонено застосовувати будь-які інші заходи, ніж визначені законами України.
4. Обраний поліцейський захід є необхідним, якщо для виконання повноважень поліції неможливо застосувати інший захід або його застосування буде неефективним, а також якщо такий захід заподіє найменшу шкоду як адресату заходу, так і іншим особам.
5. Застосований поліцейський захід є пропорційним, якщо шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого він застосований, або створеної загрози заподіяння шкоди.
6. Обраний поліцейський захід є ефективним, якщо його застосування забезпечує виконання повноважень поліції.
7. Поліцейський захід припиняється, якщо досягнуто мети його застосування, якщо неможливість досягнення мети заходу є очевидною або якщо немає необхідності у подальшому застосуванні такого заходу.

Стаття 30. Види поліцейських заходів

1. Поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.
2. Поліція може застосовувати такі превентивні заходи:
   1. перевірка документів особи;
   2. опитування особи;
   3. поверхнева перевірка;
   4. зупинення транспортного засобу;
   5. вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території;
   6. проникнення до житла чи іншого володіння особи;
   7. перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ;
   8. застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Стаття 31. Перевірка документів особи

1. Поліцейський має право вимагати в особи пред’явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у таких випадках:
   1. якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку;
   2. якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;
   3. якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений;
   4. якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;
   5. якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об’єктом вчинення правопорушення.
2. Поліцейський має право, вимагати від особи, яка знаходиться в масці, зняти її та пред’явити документи, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи.

Стаття 32. Опитування особи

1. Поліцейський може опитати особу, якщо існує достатньо підстав вважати, що вона володіє інформацією, необхідною для виконання поліцейських повноважень. Для опитування поліцейський може запросити особу до поліцейського приміщення.
2. Надання особою інформації є добровільним. Особа може відмовитися від надання інформації.
3. На вимогу особи поліцейський зобовʼязаний розʼяснити підставу та мету такого опитування, якщо це не зашкодить виконанню поліцією повноважень.

Стаття 33. Поверхнева перевірка

1. Поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, вмісту кишень, рюкзаку або сумки.
2. Поліцейський для здійснення поверхневої перевірки особи може зупиняти осіб та/або оглядати їх, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа має при собі річ, обіг якої заборонено чи обмежено.
3. Поліцейський може здійснювати поверхневу перевірку речі або транспортного засобу:
   1. якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб;
   2. якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено;
   3. якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.
4. При здійснені поверхневої перевірки особи або транспортного засобу, особа зобовʼязана сприяти такій перевірці та виконувати вимоги поліцейського.
5. Якщо при здійсненні поверхневої перевірки поліцейський виявляє річ, обіг якої заборонено чи обмежено, або носіння, зберігання такої речі без відповідного дозволу, він зобовʼязаний затримати особу, вилучити дані речі та притягнути особу до відповідальності.

Стаття 34. Зупинення транспортного засобу

1. Поліцейський зобовʼязаний зупиняти транспортні засоби у разі:
   1. якщо водій порушив ПДР;
   2. якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
   3. якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об’єктом, предметом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
   4. якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
   5. якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
   6. якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху;
   7. якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
2. Поліцейський зобов’язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Стаття 35. Вимога залишити місце і обмеження доступу на визначену територію

1. Поліцейський уповноважений вимагати від особи (осіб) залишити визначене місце на певний строк або заборонити чи обмежити особам доступ до визначеної території або об’єктів, якщо це необхідно для забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони життя і здоров’я людей, для збереження та фіксації слідів правопорушення, у разі перешкоди проведення процесуальних дій.

Стаття 36. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

1. Поліція може проникнути до житла чи іншого володіння особи без вмотивованого рішення суду лише в невідкладних випадках, пов’язаних із:
   1. рятуванням життя людей та цінного майна;
   2. безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні кримінального правопорушення;
   3. припиненням кримінального правопорушення, що загрожує життю осіб, які знаходяться в житлі або іншому володінні.

Стаття 37. Перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ

1. Поліцейський уповноважений здійснювати перевірку наявності дозволу на володіння, зберігання, носіння, використання речей, обіг яких обмежений.
2. У разі відсутності спеціального дозволу, поліцейський зобовʼязаний притягнути особу до відповідальності.
3. Якщо у особи є наявним спеціальний дозвіл, але особа діє в порушення порядку володіння, зберігання, носіння, використання речі, обіг якої обмежений, поліцейський зобовʼязаний вилучити такий дозвіл без можливості повернення та притягнути особу до відповідальності.

Стаття 38. Застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення

1. Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення:
   1. фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень;
   2. технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз;
   3. спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння;

Стаття 39. Поліцейські заходи примусу

1. Поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу:
   1. фізичний вплив (сила);
   2. застосування спеціальних засобів;
   3. застосування вогнепальної зброї.
2. Фізичним впливом є застосування будь-якої фізичної сили, а також спеціальних прийомів боротьби з метою припинення протиправних дій правопорушників.
3. Для виконання своїх повноважень поліцейські можуть використовувати такі спеціальні засоби:
   1. електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії;
   2. засоби обмеження рухомості (кайданки, стяжки тощо);
   3. пластиковий кийок;
   4. засоби примусової зупинки транспорту;
   5. пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії;
   6. пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень;
   7. засоби, споряджені безпечними димоутворюючими препаратами;
   8. бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби;
4. Не є заходом примусу використання поліцейським засобів індивідуального захисту (шоломів, бронежилетів та іншого спеціального екіпірування).
5. Поліцейський зобов’язаний негайно зупинити застосування певного виду заходу примусу в момент досягнення очікуваного результату.

Стаття 40. Порядок застосування поліцейських заходів примусу

1. Поліцейський зобов’язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров’я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.
2. Попередження може бути зроблено голосом, а за значної відстані або звернення до великої групи людей - через гучномовні установки, підсилювачі звуку.
3. Вид та інтенсивність застосування заходів примусу визначаються з урахуванням конкретної ситуації, характеру правопорушення та індивідуальних особливостей особи, яка вчинила правопорушення.
4. Поліцейські зобов’язані надавати невідкладну медичну допомогу особам, які постраждали в результаті застосування заходів примусу.

Стаття 41. Застосування фізичної сили

1. Поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Стаття 42. Застосування спеціальних засобів

1. Поліцейський для забезпечення публічної безпеки і порядку застосовує спеціальні засоби, визначені цим Законом.
2. Загальні правила застосування спеціальних засобів:
   1. кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються: а) до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та чинить опір поліцейському або намагається втекти; б) під час затримання особи; в) під час конвоювання (доставляння) затриманого або заарештованого; г) якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим;
   2. пластикові кийки застосовуються для: а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною; б) затримання особи, яка вчинила правопорушення і чинить злісну непокору законній вимозі поліцейського; в) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень;
   3. засоби примусової зупинки транспорту застосовуються для примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського щодо зупинки транспортного засобу, або якщо дії водія транспортного засобу створюють загрозу життю чи здоров’ю людини, або особа безпосередньо переслідується за вчинення кримінального правопорушення;
   4. пристрої, гранати, боєприпаси та малогабаритні підривні пристрої для руйнування перешкод і примусового відчинення приміщень застосовуються для: а) затримання особи; б) звільнення особи, незаконно позбавленої свободи, яка знаходиться у приміщенні;
   5. електрошокові пристрої контактної та контактно-дистанційної дії застосовуються для відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною;
   6. пристрої, гранати та боєприпаси світлозвукової дії застосовуються для: а) відбиття нападу на поліцейського, іншу особу та/або об’єкт, що перебуває під охороною; б) затримання особи, яка чинить збройний опір, або з метою примусити таку особу залишити територію (транспортний засіб, будівлю, споруду, земельну ділянку), де перебуває така особа;
   7. бронемашини та інші спеціальні транспортні засоби застосовуються для: а) припинення групового порушення громадської безпеки і порядку чи масових заворушень; б) відбиття групового нападу, що загрожує життю та здоров’ю людей; в) примусової зупинки транспортного засобу, водій якого не виконав законні вимоги поліцейського зупинитися; г) затримання озброєної особи(осіб), яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення;

Стаття 43. Застосування вогнепальної зброї

1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.
2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.
3. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:
   1. для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;
   2. для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;
   3. для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;
   4. для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;
   5. для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;
   6. для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;
   7. для зупинки транспортного засобу шляхом пошкодження його колес, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського;
4. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.
5. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається у разі неможливості попередження особи або у невідкладних випадках, які загрожують життю чи здоровʼю осіб.
6. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.
7. Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Розділ VIII. ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Стаття 44. Відповідальність поліцейського

1. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Законом.
2. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Стаття 45. Дисциплінарний проступок

1. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов’язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Стаття 46. Дисциплінарне стягнення та його види

1. Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
2. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:
   1. зауваження;
   2. догана;
   3. сувора догана;
   4. пониження у званні на один ступінь;
   5. звільнення із служби в поліції;

Стаття 47. Службове розслідування

1. Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського, яке проводиться ДВБ.
2. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
3. Службове розслідування проводиться працівниками ДВБ за власною ініціативою у разі надходження заяви від громадян або інших осіб, самостійного виявлення дисциплінарного проступку, а також за наказом керівника або його заступника. Після збирання усіх необхідних матеріалів, які є підставою для притягнення особи до дисциплінарного стягнення, працівник ДВБ передає їх до керівника відповідного територіального органу на розгляд. Керівник зобовʼязаний розглянути матеріали та винести вмотивоване рішення протягом двох днів.
4. Працівник ДВБ зобовʼязаний провести розслідування протягом 7 днів. Порушення строків тягне за собою неможливість притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.
5. Дисциплінарне стягнення повинно бути застосовано в той же день, коли керівником було прийнято рішення про його застосування.
6. Службове розслідування щодо працівника ДВБ проводиться керівником підрозділу, у разі якщо є підозра про вчинення дисциплінарного проступку керівником даного підрозділу - розслідування проводиться відповідним керівником територіального органу поліції.
7. Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Стаття 48. Підстави притягнення поліцейського до дисциплінарного стягнення

1. Підстави для притягнення до дисциплінарного стягнення - зауваження:
   1. одноразове порушення однострою;
   2. недоречний жарт або легка грубість у спілкуванні (без образи честі чи гідності);
   3. порушення внутрішнього розпорядку, встановленого Положенням, якщо це не призвело до негативних наслідків.
2. Підстави для притягнення до дисциплінарного стягнення - догана:
   1. повторне порушення однострою;
   2. грубість по відношенню до громадян, співробітників, керівництва;
   3. ігнорування радіозв’язку чи наказу вищого за посадою поліцейського(за умови, що поліцейський зобовʼязаний виконувати наказ) без поважних причин;
   4. хамство чи нецензурна лексика при виконанні службових обов’язків;
   5. куріння або розпивання алкогольних напоїв під час служби;
   6. ігнорування заяв,викликів громадян;
   7. порушення внутрішнього розпорядку, встановленого Положенням, якщо це призвело до негативних наслідків;
   8. розпалювання внутрішніх конфліктів.
3. Підстави для притягнення до дисциплінарного стягнення - сувора догана:
   1. повторна грубість, хамство чи нецензурна лексика по відношенню до громадян, співробітників, керівництва;
   2. повторне ігнорування радіозв’язку чи наказу вищого за посадою поліцейського(за умови, що поліцейський зобовʼязаний виконувати наказ) без поважних причин;
   3. порушення територіальної юрисдикції;
   4. розголошення внутрішньої службової інформації стороннім, якщо це не завдало шкоди операції або провадженню;
   5. порушення вимог поліцейських заходів;
   6. повторне ігнорування заяв,викликів громадян;
   7. порушення етичного кодексу;
   8. не зняття догани;
   9. порушення субординації;
   10. розпалювання конфліктів між державними органами.
4. Підстави для притягнення до дисциплінарного стягнення - пониження у званні на один ступінь:
   1. не зняття суворої догани;
   2. порушення вимог щодо заходів примусу, якщо це не призвело до тяжких наслідків;
   3. дії, які підривають авторитет Національної поліції;
   4. повторне порушення субординації;
   5. використання службових повноважень не за призначенням;
   6. систематичне, тобто два та більше рази, вчинення адміністративного правопорушення;
   7. виявлення неповаги до вищих посадових осіб органів державної влади.
5. Підстави для притягнення до дисциплінарного стягнення - звільнення із служби в поліції:
   1. вчинення кримінального правопорушення;
   2. груба неповага до вищих посадових осіб органів державної влади;
   3. підрив авторитету держави;
   4. самовільне залишення місце служби, що передбачає ухилення від несення служби протягом 7 днів, втеча з місця проведення спеціальної операції без поважних причин;
   5. після пониження у званні поліцейський продовжує вчиняти дії, які є підставою для притягнення його до дисциплінарного стягнення.

Стаття 49. Порядок зняття дисциплінарного стягнення

1. Зняття догани здійснюється керівником відповідного територіального органу поліції.
2. Зняття догани є можливим, якщо протягом 7 днів поліцейський не вчинить новий дисциплінарний проступок та сплатить штраф у розмірі 500 НМДГ.
3. Зняття суворої догани є можливим, якщо протягом 14 днів поліцейський не вчинить новий дисциплінарний проступок та сплатить штраф у розмірі 1000 НМДГ.
4. У разі застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення у вигляді пониження у званні, то відновлення у звані можливе через 20 днів, сплати штрафу у розмірі 1500 НМДГ та за умови, що він не вчинить новий дисциплінарний проступок.
5. Поновлення на службі у разі звільнення поліцейського, можливе лише за згодою керівника відповідного територіального органу поліції, з присвоєнням йому звання рядового поліції та сплатою штрафу у розмірі 2000 НМДГ.
6. Не можна вважати, що поліцейський вчинив дисциплінарний проступок повторно, якщо дисциплінарне стягнення було зняте у передбаченому цим розділом порядку. Примітка. 1. Неоподаткований мінімум доходів громадян складає п’ятдесят гривень.

Розділ IX. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 50.

Цей Закон набирає чинності через пʼять днів з дня, наступного за днем його опублікування.

ДОДАТОК 1